Про актуальне
Alina Vykhrystyuk
Часи важкі затьмарили країну Не бійтеся нелегкої пітьми Життю тепер народ вже знає ціну Забувши залишитися людьми Не топіть себе наче Титаніки Не перетворюйте усе на "прозу" Давайте обійдемося без паніки Зберігаючи спокій та розум І вірних слів ви не минайте Із часом все збіжить, втече Живіть собі та пам'ятайте Вогонь запеклих не пече!
2020-03-28 01:01:50
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Radianta
Справді актуально 😗👊👀
Відповісти
2020-03-28 15:33:43
1
Alina Vykhrystyuk
@Radianta той випадок, коли залишається сподіватися, що така актуальність втратить своє значення )
Відповісти
2020-03-28 19:57:02
1
Radianta
@Alina Vykhrystyuk ага...
Відповісти
2020-03-29 18:29:04
1
Інші вірші поета
Полум'яні шати Невелика балада про ЗНО У кожної зграї свій ватажок Скільки коштує щастя
Інші поети
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10894
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9011