Часом так буває
Я помилилась. Часом так буває Усі ми люди. Помилятися не гріх Хіба як серце інколи картає Того, хто надважливе не зберіг. За всі складні та необачні фрази За перешкоди, що, на жаль, не оминув За галас, заздрість і образи За висновки, що так і не збагнув За посмішки, які не знали щирість За сльози, що не знали болю За пустоту всередині та сирість За почуття, які забули волю За те, що десь я зупинилась За те, що вирій мрій уже не зігріває Я, як і всі, напевно, помилилась Нічого. Часом, так буває.
2021-04-12 21:28:56
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Radianta
Ох, і сумно, і чарівно по-своєму!😍 💫 Однозначно в закладки 🙈✨
Відповісти
2021-04-16 07:57:36
2
Alina Vykhrystyuk
@Radianta дякую 🧡
Відповісти
2021-04-16 07:59:34
1
Сандра Мей
https://www.surgebook.com/one_life_/blog/8qmaj9d Лови посилання на український конкурс для поетів, які пишуть римовано. Вам задають тему а ви пишете й обирають найкращого. Якщо зацікавить заходь. Проект не мій. Якщо візьмеш участь. то удачі.
Відповісти
2021-04-28 09:24:02
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13180
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2395