Стань депутатом

Alina Vykhrystyuk

Набридло, працювати? Не влаштовує робота? Не проблема! Стань депутатом, кради у народа! Домінуй, випробовуй терпіння Будь байдужим, не вірь сльозам Навіщо тобі чисте сумління Навіщо чесність, подумай сам! Не треба ні про що перейматися Не треба ніяких турбот Краще цілий день розважатися Ти і так вже патріот! Підвищи ціни, податок вимагай Виписуй більше премій і нагород! Навіщо думати? Відпочивай! За нас відпрацює народ! ©AlinV Згоден? Підтримай!

2019-01-22 18:21:24

6

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Alina Vykhrystyuk

хто як не ми? Якщо ми будемо відкрито заявляти про такі проблеми, скоріше нас будуть боятись, ніж ми їх)

Відповісти

2019-01-22 18:26:39

Подобається

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5227

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12968