Я хочу запалювати

Alina Vykhrystyuk

Я хочу запалювати кожну мить І горіти допоки не згасну Горіти, навіть якщо болить І в погану погоду і в ясну... Я хочу жити на повну Щоб кожен день минав екстримально Поводитися невгамовно Але при цьому нормально Я хочу, щоб життя не минуло нудно, Щоб не забивало усе сміття Щоб у серці не було брудно Від несмачного життя Я хочу, трішки неадеквату Якогось несподіваного ризику Досить незвичайного формату Щоб ламати навіть закони фізики Я хочу не марнувати час Хочу, що і досить уявити Хочу посміхатись кожен раз, Коротше, хочу просто жити.. ©AlinV

2018-09-05 20:05:45

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Ана Космик

Цілком згодна, гарна думка)) і рима

Відповісти

2018-09-05 20:36:22

2

Alina Vykhrystyuk

@Ана Космик дякую)

Відповісти

2018-09-06 04:58:31

1

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

84

0

3851

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11169