Je te pardonnerai (SUITE)
lys
Mon Papa, Pourquoi tu as subitement disparu ? Un grand vide s'est installé chez nous Et les cernes de Maman sont apparues Tandis que chaque soir s'éteint le hibou Je t'aime mon Papa, pourquoi t'en vouloir ? Je te connaissais si peu, mon Papa Je me rappelle juste de ton bisou le soir Et les autres souvenirs s'effritent pas à pas Tu m'as laissé seule, moi et mes frères Tu n'es pour moi qu'un pauvre souvenir Qui ne fait que souiller nos prières Un père mort, une mère morte de fatigue, qu'est ce qu'il y a de pire ? Papa, pourquoi la vie est-elle si dure ? Pourquoi je ne me souviens plus de toi ? Car l'ombre à jamais perdure Tes yeux viendront un jour à moi Mon Papa Ce jour là Je t'aimerai Je te pardonnerai *** Cocodignou 20 juin 2021
2021-06-22 15:48:32
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
KAYSEE
💛✨
Відповісти
2021-06-25 09:10:56
1
lys
@KAYSEE ❤️❤️
Відповісти
2021-06-25 11:15:33
1
Інші вірші поета
l'ombre de la coccinelle Mes sentiments c'est comme une fusée L'artiste égoïste - bleus
Інші поети
Ляна
@Lyana_kob
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6336
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2749