pavés citadins

lys

dis-moi, pourquoi la réalité n'a plus de goût ? ai-je un problème, dans ma tête, qui luit ? celui, dans la nuit, la pluie coulant sur les pavés citadins de mes joues. mon démon s'amuse, il a trouvé le disjoncteur alors la ville est plongée dans le noir les scénarios sont projetés sur l'écran du cinéma, je dis j'ai peur mais on ne veut plus m'écouter, il se fait trop tard. de toutes façons, c'était ce que tu désirais ? toucher la solitude du bout du doigt ? tu sais bien que personne d'autre que toi le mériterais alors souffre, silencieuse, ne te débats-pas. tu luttes mais ça ne sert tu es dans mes filets depuis longtemps alors cesses de t'enfuir, restes entre mes serres laisse donc le vide habiter ton cœur lancinant. je sais que tu sais que je ne contrôle pas ; mes yeux te regardent partir me laissant seule sur notre place pavée ravalant le vin de mes larmes, labyrinthique une autre journée vient de commencer. mes larmes m'empêchent de tenir mes armes fragilité, mégarde mais je t'aime alors je sème quelques graines elles fleuriront, promis tu vas retrouver celle que je suis je vais faire des efforts, aimer la vie pour toi. - lys, 28 septembre 2022.

2022-09-29 17:43:30

6

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

lys

@KAYSEE si tu as besoin d'en parler n'hésites pas viens en privé, ça fait longtemps ^^ merci beaucoup... j'ai assez peu écrit depuis des mois mais j'essaie de m'y remettre

Відповісти

2022-09-29 17:50:13

1

KAYSEE

@lys Merci beaucoup !! Je suis pareil que toi mais le retour de Surgebook me remotive !!

Відповісти

2022-09-29 17:51:07

1

lys

@KAYSEE oui !

Відповісти

2022-09-29 18:23:09

1

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4898

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11445