Автопортрет
Я — емоційно розчавлена. Дим тютюновий повітря виїв. Я — бите скло. Плентаємося по місту на останньому подиху. Я — зайвий акорд у цій мелодії. Зимовий сніг заповнює сіру кімнату. Я — біль від відкритого перелому. Сьогодні ми застигли в позах афінських богів. Я — це все, що я ненавиджу. Ще один день втраченого сенсу.
2020-08-19 19:39:04
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Наталия Вормир
Чуттєво так 😍
Відповісти
2020-08-19 19:42:43
1
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9020
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3155