Про вєтнам
Подводей Буг
(18+)
Кричить солдат Ыван вві сні Приснились йому гуки Невже й йому, як і мені Ввижаються злі духи? Невже й його душу забрали Нещадні комуністи Невже не витримав навали Вєтнамських популістів? І сумно, й тошно, все болить І рветься моє серце Допоки там війна горить І на солдатах бєрци Слізьми гіркими я згадаю Ті спогади, що душу гріють Запах напалму, що палає І гуків, що у страсі гинуть Останнім поглядом огрію Ті джунглі, села і поля Що про життя безсило мріють І стрімко йдуть у небуття.
2018-05-15 12:26:55
4
0
Інші вірші поета
робота для Харона пиво Вакансія на будівництві Філософські дкри
Інші поети
Vorozhka
@Vorozhka
Kristin
@Khris_K
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13009
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2744