Лист п'ятий. Мелодія з серця.
З крайності в крайність. Жодних яскравих фарб або відтінків. Лише два кольори, що логічно переплітаються. Два кольори, які здатні створити диво, заворожити. Відібрати вміння дихати, змусити забути про все.
Клавіші білі, чорні клавіші.
У незрозумілій черзі пальці бігають по них, немов намагаються згадати щось. Або знайти. Показати, що знають лише вони. Розкрити секрети. І тоді варто довіритись їм повністю. Віддатись. Закрити очі та...
І ось вже звучить знайома мелодія. Тиха, ласкава. Чарівна, але не впевнена. Боязка. Можливо, вона не хоче розповідати про свої хвилювання?
Винувата. Ледве чутно вибачається, стримуючи себе, щоб не зірватися. Щоб не перемикнутися на тон вище. Не закричати та не вихлюпнути весь відчай, який так надійно ховала. Щоб не поранити випадково перехожого. Щоб не налякати та не відштовхнути. Адже хоче лиш виговоритися, полегшити свою долю хоча б на краплю, якщо це можливо.
Сумна. Можливо, хтось заперечив би це. Можливо це лише мій стан, тому я відчуваю смак смутку. Можливо.
Та музика красномовніша за будь-якого оратора. І кожен дотик до неї буде дослівним криком чи шепотом серця. Хоч ти граєш знамениту симфонію, хоч безглуздо повторюєш ноту "до".
Клавіші білі, чорні клавіші.
У незрозумілій черзі пальці бігають по них, немов намагаються згадати щось. Або знайти. Показати, що знають лише вони. Розкрити секрети. І тоді варто довіритись їм повністю. Віддатись. Закрити очі та...
І ось вже звучить знайома мелодія. Тиха, ласкава. Чарівна, але не впевнена. Боязка. Можливо, вона не хоче розповідати про свої хвилювання?
Винувата. Ледве чутно вибачається, стримуючи себе, щоб не зірватися. Щоб не перемикнутися на тон вище. Не закричати та не вихлюпнути весь відчай, який так надійно ховала. Щоб не поранити випадково перехожого. Щоб не налякати та не відштовхнути. Адже хоче лиш виговоритися, полегшити свою долю хоча б на краплю, якщо це можливо.
Сумна. Можливо, хтось заперечив би це. Можливо це лише мій стан, тому я відчуваю смак смутку. Можливо.
Та музика красномовніша за будь-якого оратора. І кожен дотик до неї буде дослівним криком чи шепотом серця. Хоч ти граєш знамениту симфонію, хоч безглуздо повторюєш ноту "до".
Коментарі