Метелик

ptashka_

Стара зморшкувата п'ятиповерхівка, Дивиться на мене десятками очей, Під'їзд, прокурений людьми, Що одвіку не знали спокійних ночей. Там вона загубилась в лабіринті речей, Маленька, мов пташка, і крила тоненькі, Скоріше, метелик, що сидить на пальцях в людей. Слова такі гострі, мов лезо ножа, Раз доторкнись її - і вона полетить назад. Так легко вдарити в павутинні вічних образ, Раз покажи їй - і вона полетить назад. Далі блукає в лабіринті кімнат, Шкода, що час так і не ходить назад, Жде, коли ввечері тепла вода Змиє гіркий присмак розпач і втрат. Вдарить холодний вітер, коли сидітиме на вікні, Люди, змилувавшись, поховали гострі леза свої, Ніхто їй не напише ні віршів, ні пісень, Хто ж міг подумати, що метелик живе лише день... І все як завжди: стара п'ятиповерхівка, Що дивиться у вікна десятками очей, Але тепер іскри горять у людей, Що так довго не знали спокійних ночей.

2018-02-11 15:10:45

2

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12259

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5692