Знову
Светлана Пилюк
Знову й знов чомусь, як було колись, На душі стоїть той болючий щем. Мені б завіятись ген у степ кудись, Та пролитися проливним дощем. Знов і знов моє, як давно в житті, Серце груди рве, та не гріє кров. І не дивно, що - мариться мені: Я по колу йду, наче в цирку, знов... Сили, Доле, дай, розірвати струм, Що замкнув потік нового життя, Та піде з дощем той самотній сум, З крапель складений мого каяття. 22.05.2021
2021-05-22 05:21:19
13
0
Інші вірші поета
Далі буде... Вертайтесь додому "Полтава-Ковель" транзит Де народився, там і пригодився
Інші поети
Сандрін Iрріель
@sandrine_ukrainian
secret
@secretnoclue
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4507
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3851