Я подумки лечу
І знову я вдивляюсь в височінь, Маленька пташка на своїй землі. Там, де милує око неба синь. Летять, курличуть, кличуть журавлі. Мені б у пару, дайте тільки крила, Мені б лише поглянути згори, Мені б злетіти, дайте лише сили, Тяжіння подолаю я Землі. Туди, де стрілись небо, гори й море, Де Сонця схід і де сідають Зорі, Я подумки лечу, аби ніколи Не нарікати, не гнівити долі! 16.06.2020
2020-06-16 04:49:08
13
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Светлана Пилюк
@Nadine Tikhonovitch мне можно, я не претендую на Нобелевскую премию
Відповісти
2020-06-16 07:15:21
Подобається
Светлана Пилюк
@Nadine Tikhonovitch а мне ласкает)))
Відповісти
2020-06-16 07:26:23
1
Светлана Пилюк
@Nadine Tikhonovitch интересует, потому и отвечаю
Відповісти
2020-06-16 07:31:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9050
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2099