Вірші
Сильніший за тата
- Не бійся, я сильніший за тата!
- Звісно, сонечко, аж цілих три рочки.
-Але страшно, як десь гуркоче гармата...
- То пташка, мій воїне, заплющуй вже очкі.
Бачиш, у твоєму казковому сні
Гуси-лебеді знов повертають до хати,
І з котом у чоботях проти велетня ви,
Звісно, ти ж сильніший за тата.
Зранку в сонячне небо запустимо ми
Літачки бумажняні у різні куточки,
І на крилах великі три літери - МИР!
Тож поспи, мій безстрашний і сильний синочку.
Автор: Світлана Пилюк
28.02.22
11
1
346
За крок
Ще не ненавиджу. Ту мову, ті пісні,
Так склалося, - то все було в житті.
Ще не ненавиджу. Чужі ліси й лани,
Але зламалося щось раптом у мені.
Ще не ненавиджу. Людей, що геть, як ми:
Є серце, МАБУТЬ, руки, дві ноги...
Так боляче, бо щось тремтить в грудях,
То ненависть народжується й страх!
25.02.22
8
1
294
Не здолати!
Найкращий народе, крізь безліч століть
Молитви до Неба лунають щомить!
Про Мир та Свободу, про єдність в серцях,
Про щастя та радість в дитячих очах!
Нікому на світі не в силах здолать,
Бо пращури наші змогли передать
Любов до землі, що найріднішу з усіх!
Хто зброю націлив - то, знайте, ваш гріх!
24.02 22
11
0
314
Єдині
І Захід, і Схід - сонце світить єдине,
Хоч родичі зараз за різним столом,
Там де б не були - то моя Україна
Збирає серця наші в єдності знов!
І Північ завжди кличе в гори високі,
На Півдні сумують за нами моря.
Ми житимо в мирі, єдино, допоки
Не прийме в обійми нас рідна Земля!
16.02.2022
6
0
214
Не поспішай
За журавлиним клином в неба синь
Не поспішай, хай трішки зачекають.
Вже не біжи, не квапся, відпочинь,
Нехай вони без тебе політають.
Поки ще пісню вголос заспівай,
Таку дзвінку, щоб чутно було скрізь,
Ще озирнись, все-все запамятай:
Річки, озера, полонини, ліс...
Ще раз поринь думками в рідний край,
Ще раз пройдись стежками понад стріх,
І журавлем над домом покружляй,
З прощальним колом, згадуючи всіх.
08.11.21
15
1
399
Ця осінь...
Ця осінь...наче іде повз мене,
Ходою легкою, не обертаючись,
Збирає хмари із синього неба,
Жбурляє листям, немов би граючись.
І знову й знову на повнії груди
Життя ковтками повільно вдихаючи,
Шукаю для себе повітря всюди,
Цю осінь подумки перегортаючи.
Зажди ще, постій разОм просто неба,
В обіймах вітру від мене тікаючи,
На мить зупинися, мені ТАК треба,
Я ще не надихалась, не прощаюся...
30.10.11
12
1
315
Дні народження- не дати
Ні, дні народження країни- це не дати,
Це шлях, яким вона до неї йшла.
Це перемоги, боротьба, це втрати,
За те, щоб Незалежною була.
Це гордість жити саме в цій країні,
Навчатися заради майбуття,
Тут народитися у злагоді та мирі,
І гідне мати в старості життя.
Не дати - дні народження країни!
Це шанс подбати людям до кінця
Про мову нашу, дійсно, соловїну,
Та за свободу відданні серця!
21. 08.2021
10
2
290
Де народився, там і пригодився
Де народився, там і пригодився
Автор: Світлана Пилюк
А вдома найкраще! В родинному колі
З волошками бавитись в жовтому полі,
Роки із зозулиним "ку" рахувати,
Пісні українською вголос співати.
Засмажити сальця з димком на кострі,
Рибалити зранку в човні на воді,
Босоніж по мокрій траві погуляти,
І мріяти, де б іще в мандри подати!
І знов повернувшись, чомусь лише вдома
Так швидко проходить абияка втома.
Бо знаємо, де ми на світ народились
Найкраще лишЕ тільки там й пригодились!
19.07.2021
11
4
400
Знову
Знову й знов чомусь, як було колись,
На душі стоїть той болючий щем.
Мені б завіятись ген у степ кудись,
Та пролитися проливним дощем.
Знов і знов моє, як давно в житті,
Серце груди рве, та не гріє кров.
І не дивно, що - мариться мені:
Я по колу йду, наче в цирку, знов...
Сили, Доле, дай, розірвати струм,
Що замкнув потік нового життя,
Та піде з дощем той самотній сум,
З крапель складений мого каяття.
22.05.2021
13
0
370
Квіткове намисто
Він щойно народився навесні,
Прозоро-кришталевий, мов роса.
Він посміхнувся тільки лиш мені,
Очима, як бездонні небеса.
Я ніжно доторкнулась до чола,
Розчепурила зовсім юне листя,
Не скривдила, не вбила, зберегла
Галявини квіткове те намисто.
23.03.2021
10
2
416
Мене як пташку тримай
Мене як пташку в руках тримай,
Я вгомонюсь під твоїм крилом,
З обіймів міцних не відпускай,
Най буде затишно нам обом.
Мене як пташку, ти не злякай,
Ніжно прижмуся до тебе я.
Вуста до крил щильно притуляй,
Щоб не злетіла щойно зоря.
І наче пташку, годуй з руки,
І спів мій слухай замість розмов.
І щиро й вірно мене люби,
Щоб прилітала я знов і знов.
06. 02. 2021
13
0
391
Вертайтесь додому
А небо на свято так гарно палало!
"Салют" , - дітлахи всі мрійливо сказали.
"Знамення небесне",- віряни вважали,
"На зміну погоди", - в новинах віщали.
А хлопцям, в окопах давно вже жилося,
На феєрверк це ніяк не здалося.
І зірку Різдвяну з них кожен просив,
Живим повернутись, щоб сталося сил!
І щоб не калікою, хоч не героєм,
Живим стати зранку до братнього строю.
А небо на свято так гарно палало...
"Вертайтесь додому", - воно промовляло!
07.01.2021
13
1
530
Різдвяний жарт
Написано в состоянии алкогольного рождественского опьянения!!!!
З Різдвом тебе, моє кохання!
Хай завжди з вечора й до рання
Моя турбота тебе гріє,
Кохання наше не старіє.
Не сердся, що завжди покірна,
Тендітна, ніжна, дуже вірна.
І що, як Агнія Барто
Пишу про те, або про то.
Як трохи драйву тобі мало,
Я можу бути як жигАло.
Почати пити, рот відкрити,
По голові, як бабця, бити.
Хіба воно тобі потрібно?
Хіба, мене тобі не видно?
Так, як є, одна на світі ,
Терпи, як хоч зі мною жити.
Мене ти знаєш над усе,
Мені прощаєш майже все.
Як привид я, то там, то тут...
Тож хеппі будь, з Різдвом! Салют!!!!
І може, десь на схилі і літ,
Я дам тобі такий отвіт:
"Піду з тобою під вінець!"
Отут і сказочці кінець!!!!
06.01.2021
14
13
493
Подарунок долі
Вітаю донечку з Днем народження!
19 грудня 2020
І мені від Миколая-
Подарунок долі:
Він тебе приніс в цей день,
моя люба доне!
Що іще мені бажати?
Тільки тобі щастя!
Все життя буду благати
Тебе захищати!
Все життя молитись стану
На його ікону,
Щоб тобі, маленька мама,
Дав таланну долю.
Щоб тебе, дружину любу,
Охопив коханням.
Все життя просити буду -
З вечора й до рання!
8
3
427
Колискова Сонця
Знову сонце за обрій сідає,
"На добраніч", - тихенько шепоче,
Промінцями мене обіймає,
Обігріти мій сон наче хоче.
Вже скінчились небесні гуляння,
Йде до завтра спочити Світило,
Колискову мені на прощання
До світанку у серці лишило.
Крізь віконце я теплі промінці
Обережно зберу у долоні,
І до самого ранку по вінця
Свої сни світлом Сонця наповню.
16.11.2020
10
4
470
Запитаю
Запитати мені у кого
Чому досі гримлять гармати?
Ні бояться ні Чорта, ні Бога,
Брат стріляє у свого брата.
Не брати, скажете, вороги.
Що ж ви хлопці не поділили?
Хіба різні читали книжки?
Та під різним небом ходили?
Хіба зрощені не людиною?
Плем'я мавпяче вам за брата?
Хіба мріялось вам дитиною
В серце цілитись і вбивати?
Запитати мені у кого,
Чого мати не може спати,
Чому чорного й сивого кольору
Стало так на Вкраїні багато?
Хто дасть відповідь, чому нас
Не навчають історії дати.
Тоді я скажу: прийде час,
І вже ні в кого буде питати.
08.11.2020
7
2
496
Парфуми мого дому
Парфуми мого дому
Автор: Світлана Пилюк
Він пахне обіймами та поцілунками,
Різдвом, днем народженням і подарунками,
Світанком і кавою міцною зранку,
Дощем, що сліди свої лишив на ганку.
Він пахне, мов з пЕчі свіжесенький хліб,
Неначе бабусин весільний рушник.
А ще так, як щічки і ручки дитячі,
Смачненькі , пухненькі, галушечки наче.
І Паскою, ніччю Купальською, медом,
І звичками пращурів наших, - так треба!
Найкращим у світі він пахне парфумом -
Вдихаю його я на повнії груди!
26.10.2020
26.10.2029
8
0
472
Не плачь
Ті сльозки так щиренько ллються,
Як вранішній дощик біжать,
Струмочком течуть, не здаються,
Сьогодні тебе не впізнать.
Те лишенько більше за тебе,
Здається, не буде кінця.
Не плач, моє Серце, не треба,
Загоїться ранка оця.
Ось бачиш, вже хмарки сховались,
І дощик забрали додому.
Всі сльозки втекли, бо злякались
Усмішки на личику твому.
9
2
321
Далі буде...
Мені б так хотілось навчитися
Засинати щовечір без тебе.
Не вбиватися, не журитися,
Не вдивлятись опівночі в небо.
Так хотілось, аби зрозуміла я:
Час ще можна спинити на мить,
На моїх руках життя лінія
Без перетину далі біжить.
"Далі буде", - на долі накреслено,
Може, разом нам бути судилося?
І дивлюсь на долоні збентежено -
Серця лінії наші схрестилися.
15.10.2020
9
2
357
Буває сумно...
Може, винуватець в усьому дощ?
А, може, сонце, що сіло за хмари?
Так сумно буває, неначе хтось
Переплутав усі кольорові фарби.
Сіре небо впало в мої зеленії очі,
Дерева тримають од вітру за руки,
А дощ сльози ллє, наче дуже хоче,
Щоб серце хтось взяв моє на поруки.
І знов, як колись, рік у рік, восени,
Птахи прилітають зі мною прощатись...
На крилах мій сум у далекі краї
Нехай віднесуть, й не дадуть повертатись.
01.10.2020
8
1
375
Може птах?
Що то в грудях моїх так тьохкає,
Що то там без кінця цвірінчить,
Стукотить, часом голосно цокає,
Б'ється радісно та гомонить?
Може, птах оселивсь необачливо
Та й співає, неначе в гаю?
Чи тебе випадково побачила,
Й зашарілась, як Єва в раю?
Моє серце щебече, не журиться,
Бо твоє навздогінку біжить ,
І до мого так щиренько тулиться,
Про кохання своє воркотить...
28.09.2020
13
2
380
Озерні дзеркала
Задивились велетні у воду,
Світ не знав такої ще краси!
Хто їм дав таку чарівну вроду,
Що приходить тільки восени?
Спить на гілці вітер, не гуляє,
Пташка не зривається в політ.
Небо на дні озера блукає,
Сонце тихо вже пішло на Схід.
І щемить від тих дзеркал в душі,
Хоч би спокій той не зворушити,
Хоч би всім, хотілось, як мені,
Сум на глибині сум увесь лишити.
22.09.2020
6
3
350
Колись...
Все зміниться на краще, колись...
Раптово доля змінить свій хід.
Ти тільки в себе вір, не журись,
І в небо твій злетить зореліт.
Не пасажир, а штурман в житті,
На рейс свій зоряний не спізнись,
Не бійся, хай щастить у путі,
Ще мить, і стартува те - "колись".
13.08.2020
12
5
387
Серпаночок
Маленький серпанок на моєму пальці
Дарунок Місяця з неба вранці.
Чи то наснилося, крізь політ
Лишився зоряний його слід.
Дивовижно, але ж це так -
На моїй руці серпанковий знак.
Тепер не самотня - а наречена,
Каблучка впала з самого неба.
Хай не плаче за згубою нічна зірка,
Я не стану щасливою, коли їй так гірко.
Щойно зійде вона на небо
Я повЕрну серпаночок, чужого не треба.
24. 07.07
12
0
621
Я не знаю себе...
Мені часом здається, що себе я не знаю зовсім:
Дивне створіння, що над долею завжди сміється.
Що сумує за літом, а потім чекає на осінь,
Чиє серце так палко та жадібно б'ється.
Може, очі заплющу та в нього таки зазирну?
Там маленька живе собі дівчинка досі,
Дорослу себе в ній ніяк я не впізнаЮ,
І вагаюсь весь час на важливому кожному кроці.
Як би з нею домовитись жити у мирі!
Адже літ у душі не додати мені все одно.
Тож нехай, нам удвох веселіше в одному тілі,
Як метелики з нею, на світло в житті летимо!
16.07.2020
14
7
537
Цей світанок...
Цей світанок для тебе, коханий.
Сонце проміні вранішні шле.
Я наснилась тобі, мій жаданий
Моє серце відчуло тебе.
Небо сяйвом і барвами грає,
Подивись, просина вже Земля,
Свій ранковий політ починає!
Прокидайся, доле моя!
Не сумуй, що зорю світанкову
Зустрічаєш на самоті.
Я думками, мій любий, з тобою,
Ми ще разом їх стрінемо всі.
27.06.2020
16
2
431
"Полтава-Ковель" транзит
У потязі "Полтава - Ковель"
Зійдеться вмить майбутнє і минуле.
Зійду на станції, згадаю на пероні
Як юнь з дитинством швидко промайнула.
Я їду, зустрічай, мій краю величавий,
Туди, де сина я хрестила й доньку,
Де оселилася навічно моя мама,
Де танцювала западенську польку.
Де вчили мене жати стиглу ниву,
Чорниці з кошиком збирати і гриби,
Ловити у ставочку зрання рибу,
БосОніж бігати й ходити по росі.
Життя транзитом по світу кидало,
Хто врешті є я? Дівчина- полтавка,
Вже з краєм цим пов'язано чимало?
Та в грудях б'ється серце волинянки!
15
2
463
Я подумки лечу
І знову я вдивляюсь в височінь,
Маленька пташка на своїй землі.
Там, де милує око неба синь.
Летять, курличуть, кличуть журавлі.
Мені б у пару, дайте тільки крила,
Мені б лише поглянути згори,
Мені б злетіти, дайте лише сили,
Тяжіння подолаю я Землі.
Туди, де стрілись небо, гори й море,
Де Сонця схід і де сідають Зорі,
Я подумки лечу, аби ніколи
Не нарікати, не гнівити долі!
16.06.2020
13
7
421
Батьківщині
Такого неба, як сльоза,
Таких ясних світанків,
Повітря, як чиста роса,
Таких прозорих ранків...
І льону синь, і сонця світ,
І річок біг сріблястий
І сотні пройдених доріг,
І біг років стрімчастий.
01.06.2020
15
5
559
Сердце в клетке
Всё чаще люди прячут сердце в клетку.
Закрыли крепко-накрепко замок,
Прикрыли шторками покрепче дверку,
Чтобы добраться до него никто не мог.
Оно на волю выбраться стремится,
В ответ на его крик, люди молчат.
От боли в клетке бешено стучится,
А те не слышат, или не хотят.
И сердце привыкает жить в неволе,
Спать под замком, и об одном мечтать:
Чтоб наконец оставили в покое,
Не верить, не любить и не страдать.
01.05.2020
Светлана Пилюк
18
2
551
Святая соль
Раны в душе посыпать нужно солью!
Не вздумайте йодом или просто лечить в постели.
Они так должны отозваться болью,
Чтоб никогда- никогда больше не болели!
Потерпите, это всего лишь раз.
Боль не вернётся, она уже не посмеет.
Солью святой она просто выйдет из глаз,
Там радость поселится, доверьтесь любимому,
Он
сумеет!
18
0
491
