كلمات

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

وما أنا أكتب هذه الكلمات إلا لأنفس عن ألم اللكمات أكتب للغائب بالوجود لعلمي أنه لن يعود لو يعلم الكلمات التي تخط من أجله لكان استحى من قسوة قلبه أنهار من حروف وبحار من مشاعر وهو بالبعد فنان وبالعذاب ماهر لا يدري أن البعيد عن العين بالقلب ساكن لكن الرحيل زلزال يخرب أحلى الأماكن أردت إخباره أنه أضحى نبض قلبي الصغير لكنه قبل ذلك غادر وترك وراءه جرحا كبير غبي أحببته وأمامه أنا كنت الأغبى يقول أنه لا يرى حبي.. لا بد أنه أعمى لم تجرم مشاعري بحقي لديه من تحبه وأنا بحب غيره أستغني لكني أردته قبل أن أريد نفسي ومع أني أكرهه إلا أني أحبه رغما عني تركني بالأمواج المتلاطمة بصدري يصر على أن أتنزعه مني وهو كلي.. هو أخرق، لم يقرأ بين السطور أخبرته أن دوائي حضنه، وهو ابتعد بكل غرور قصدت ما لم أنطق ونطقت ما لم أقصد لكن كل هذا الآن مجرد كلمات تدور في عقلي وهي فقط ترهات مؤسف أنك رحلت يا خطيئتي والأكثر أسفا أنك كنت الوجود أجمع بالنسبة لي ••• ~PurpY 💜🌻~

2018-12-07 18:19:49

4

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12292

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5626