كلمات

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

وما أنا أكتب هذه الكلمات إلا لأنفس عن ألم اللكمات أكتب للغائب بالوجود لعلمي أنه لن يعود لو يعلم الكلمات التي تخط من أجله لكان استحى من قسوة قلبه أنهار من حروف وبحار من مشاعر وهو بالبعد فنان وبالعذاب ماهر لا يدري أن البعيد عن العين بالقلب ساكن لكن الرحيل زلزال يخرب أحلى الأماكن أردت إخباره أنه أضحى نبض قلبي الصغير لكنه قبل ذلك غادر وترك وراءه جرحا كبير غبي أحببته وأمامه أنا كنت الأغبى يقول أنه لا يرى حبي.. لا بد أنه أعمى لم تجرم مشاعري بحقي لديه من تحبه وأنا بحب غيره أستغني لكني أردته قبل أن أريد نفسي ومع أني أكرهه إلا أني أحبه رغما عني تركني بالأمواج المتلاطمة بصدري يصر على أن أتنزعه مني وهو كلي.. هو أخرق، لم يقرأ بين السطور أخبرته أن دوائي حضنه، وهو ابتعد بكل غرور قصدت ما لم أنطق ونطقت ما لم أقصد لكن كل هذا الآن مجرد كلمات تدور في عقلي وهي فقط ترهات مؤسف أنك رحلت يا خطيئتي والأكثر أسفا أنك كنت الوجود أجمع بالنسبة لي ••• ~PurpY 💜🌻~

2018-12-07 18:19:49

4

0

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

3211

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12103