الحروف الأولى

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

أحلام ضاعت مشاعر ماتت أقلام اشتعلت بنيران الحزن و البؤس تكتب ما عجزت عيناي أن تكتم يقولون الكتابة موهبة لكنها دواء بكلمات عذبة لقلب يحمل ندبة لن تجد من يكتب عن السعادة قبل ان تنتزع الكتابة حزنه الذي كان عادة وها أنا ذي أكتب ما أريد وأدعو الله أن يبقى ما كتبت بعد عمر مديد سأدع كلماتي تتدفق كالسيول ومن يبغ فهم حروفي فليقرأ بالقلب لا بالعقول ~PurpY 💜~

2018-09-01 10:15:31

8

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

@نـُونِه ههه شكرااا هذا ما دفعني للكتابة من البداية 💜

Відповісти

2018-09-01 13:54:34

1

نـُونِه

@Purple_بنفسجي ( PurpY <3 ) 😊😊😊😊أحببتك فعلاً💜

Відповісти

2018-09-01 13:55:05

2

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

@نـُونِه انا ايضاا اعمالك مبهرة وتفكيرك رائع 💜 اتمنى نكون أصدقاء 😊😊

Відповісти

2018-09-01 13:57:16

Подобається

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2576

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4024