عاصفة
Rahma Salem
اخترقت تلك الأسهم المسمومة قلبًا كان نابضًا بالترياق، أشعل فتيلًا حارقًا، وقام بدعوةٍ مجّانية لرفاقه، لتبدأ حفلة الشواء بكلِّ فخامة، ذابتْ المشاعرُ المتأججة تاركةً البرد القارص في صحرائها الجافة، تزداد ذبذباتُ الليل قسوة، مانعةً الجفون مِنَ الإنسدال، تدفع الدموع نفسها بانهمار مبللةً الأهداب المرهقة، مانحةً الذكريات بابتداء العاصفة.... #Rahma❤
2020-07-23 22:26:32
11
12
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (12)
Rahma Salem
حلات عيونك 🥺❤❤
Відповісти
2020-07-24 11:55:53
Подобається
سين
جميلة 💕
Відповісти
2020-07-29 01:54:42
1
Rahma Salem
كجمالك💜💜
Відповісти
2020-07-29 12:12:28
Подобається
Інші вірші поета
حياة نبذة قوة نفاق
Інші поети
Adara Halley
@adarahalley
Juli Pencil
@Juli_Pencil
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2385
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12472