The Great Debate
Some say that earth has evolved, but God has created it too... The rhetorical question seems to be, just how could both be true? I claim not to be an "ist" of science nor of theology, I'm only a struggling person, in pursuit of life's destiny. I believe I've found the answer, in pursuit of my hereafter, it comes directly from the bible, and is as simple as a child's laughter. A day is but a thousand years and a thousand years is but a day, who's to say our father, didn't create the earth this way? Seven days it took but thousands of years they say, can time really be measured by a minute, an hour, or day... Each little hour, minute or second, every little speck of time, in various other places, is different from yours and mine. and GOD like a many faceted diamond, whatever the face or name, in almost every culture, the core teachings are nearly the same. If we evolved from animals, which were really first created, why is church and science so heavily opposed and debated? If so many cultures believe in life beyond the grave, how can such selected few be chosen, whose lives are worthy to save!
2018-08-01 13:56:03
2
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5562
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4599