Время идёт
И никого не ждёт.
Всё уничтожит,
Ничто не поможет.
Никого не щадит.
Назад не глядит.
Идёт лишь вперёд,
Ничего не боится.
Оно лишь идёт –
Не суждено ему остановится…
Знаєш,
складно
Тебе любити й не сказати.
Тебе кохати і збрехати,
Що зовсім іншого люблю,
І що до тебе не прийду.
Знаєш,
той "інший" мене теплом своїм зігріє.
Зачарує і поцілує,
А ти сиди там далі сам,
І йди назустріч виючим вітрам.
Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"...
А просто відпущу і почуття у собі похороню.
Я думками завжди з тобою,
Ім'я твоє шепочу уві сні.
Як добре, що тою любов'ю,
Я буду зігріт навесні.
Колись я кохався з журбою,
Всі враження їй віддавав.
Проте, нагороджений долею,
У серці тебе я сховав.
І швидко темрява зникла,
Зростало в моїй душі світло.
Так швидко надія розквітла,
Прийшло в життя наше літо.
Я марю тобою кожну годину,
За тебе і щастя своє я віддам.
Для мене ти світ, ти - родина,
І буду любити наперекір літам.