Тривога
Твій погляд, немов кришталь, Роздріблений на частинки. Він ріже, неначе сталь І також здуває пилинки З моїх вже розсічених кіс. Під ними тонесенька шкіра В мурахах відчує, як біс Заплаче від погляду щиро.
2022-09-30 18:59:55
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Самоскид!
м, дуже файний вірш, дуже сподобалось подобається і сам розмір і насиченість слів, крутезно загалом :)
Відповісти
2022-09-30 22:59:05
1
Селена Мун
@Самоскид! Дякую за оцінку! Приємно :)
Відповісти
2022-09-30 23:23:17
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2712
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4965