Зовущий себя поэтом
Ночь на дворе, голые улицы. Светятся звёзды, горят фонари. Холодом бьёт, до дрожи трясутся колени, сбитые твои. Бешено рвешься, стараясь сбежать. Жадно хватая воздух губами. Больше тебе не хочется ждать, Хочется просто исчезнуть за облаками. Тучи плывут, летят далеко, Город накрыло зловещим туманом. Край на мосту, взгляд прямо вниз, Страшно, конечно, все без обмана. Тонкие пальцы, обида в глазах, Сомнения с болью и страхом. Больше тебе не хочется врать, Больше тебе не хочется плакать. Хрупки плечи ринулись вниз, Навстречу холодному ветру. В квартире грустно поник, парень, зовущий себя поэтом. 16.04.2018
2018-04-16 19:12:17
4
0
Інші поети
Polya Ya
@Polina8
Luna
@Moon_Luna_
Lanna Kamerone
@lannakamerone
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14270
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12369