Вірші
До літа...
Ти знаєш, до літа уже не далеко. А там... ти забудеш мене... Від тепла перестане боліти, Ти у літі знайдеш себе. Ти знаєш... до літа лишилося трішки. Почекай ще ці кілька днів... А тоді я злечу на хмаринці, І розсиплюсь тобі в пелюстки. До літа уже недалеко, тож візьми в руки терен мій... Він помре, як побачить лелеку, У твоєму старому вікні. До літа п'ять днів, небагато. Обійми ж троянди кущі... Вони в червні мусять зів'яти, Подаруй їм обійми свої.
4
0
455
Діти
Ми з тобою ще зовсім діти... А діти часто жорстокі. Тому я обриваю всі нитки, А ти грієш руки холодні. Ми з тобою такі ще діти... Не вміємо бути разом... Я цілую незірвані квіти - Ти пірнаєш у наш світанок. Ми діти, не більше, не менше... Може, варто ще рік почекати? Може розуму буде більше, Може більше буде удачі? Ми з тобою всього лише діти... Надто щирі, надто м'які. Ти не зірвеш для мене квіти, Я не буду зривати нитки...
4
0
528
Прощання
Мені легше іти без прощання, Я не вмію казати "пробач" І не хочу писати вітання Для твоїх, вже чужих мені, свят. Я ненавиджу довго прощатись - Ця рана обом щемить. Краще так, щоб уже й не вітатись, А тоді вже, мабуть, й не болить.... Мені легше усе розбити, Щоб весь біль забрати собі. Так мені буде менше боліти, І зовсім не буде тобі. Не хочу з тобою прощатись... Я не буду казати "Прощай!" Краще вже і не буду вітатись... А сльоза моя виллється в чай.
4
0
529