Вірші
До літа...
Ти знаєш, до літа уже не далеко.
А там... ти забудеш мене...
Від тепла перестане боліти,
Ти у літі знайдеш себе.
Ти знаєш... до літа лишилося трішки.
Почекай ще ці кілька днів...
А тоді я злечу на хмаринці,
І розсиплюсь тобі в пелюстки.
До літа уже недалеко,
тож візьми в руки терен мій...
Він помре, як побачить лелеку,
У твоєму старому вікні.
До літа п'ять днів, небагато.
Обійми ж троянди кущі...
Вони в червні мусять зів'яти,
Подаруй їм обійми свої.
4
0
447
Діти
Ми з тобою ще зовсім діти...
А діти часто жорстокі.
Тому я обриваю всі нитки,
А ти грієш руки холодні.
Ми з тобою такі ще діти...
Не вміємо бути разом...
Я цілую незірвані квіти -
Ти пірнаєш у наш світанок.
Ми діти, не більше, не менше...
Може, варто ще рік почекати?
Може розуму буде більше,
Може більше буде удачі?
Ми з тобою всього лише діти...
Надто щирі, надто м'які.
Ти не зірвеш для мене квіти,
Я не буду зривати нитки...
4
0
523
Прощання
Мені легше іти без прощання,
Я не вмію казати "пробач"
І не хочу писати вітання
Для твоїх, вже чужих мені, свят.
Я ненавиджу довго прощатись -
Ця рана обом щемить.
Краще так, щоб уже й не вітатись,
А тоді вже, мабуть, й не болить....
Мені легше усе розбити,
Щоб весь біль забрати собі.
Так мені буде менше боліти,
І зовсім не буде тобі.
Не хочу з тобою прощатись...
Я не буду казати "Прощай!"
Краще вже і не буду вітатись...
А сльоза моя виллється в чай.
4
0
523
