"Мотиваційна" присвята
Бонні
Завтра - твоє повноліття, Мотивація каже: «Розправ свої крила!», - Та де їх взяти, коли ти - дитина Сірих панельних багатоповерхівок? Батя зник, коли тобі було п'ять, Сім'ю тягнуть мати і старший брат Ти маєш "летіти" й "шукати себе", А що робити, якщо на південь - руїни, а на схід - ДНР?! Усе, що лишається - район, шарага, совецькі догмати. Немає когось, щоб довіритись і побалакать. 《Допомагати ближньому, пам'ятати, що ти - людина...》 Замість бокалу вина - дим дешевого нікотину. І ти ніби тільки народжений, але уже зламаний. Минуле стоїть за спиною, болить відкритою раною... Твої вісімнадцять кидають тобі черговий виклик, А ти беззахисний і самотній. І не знаєш, нащо ти виник...
2023-06-27 19:02:41
6
0
Інші вірші поета
Вирок урбанізму Кому потрібен цей бунт? Шось Аноезис
Інші поети
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1936
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4918