"Мотиваційна" присвята
Завтра - твоє повноліття, Мотивація каже: «Розправ свої крила!», - Та де їх взяти, коли ти - дитина Сірих панельних багатоповерхівок? Батя зник, коли тобі було п'ять, Сім'ю тягнуть мати і старший брат Ти маєш "летіти" й "шукати себе", А що робити, якщо на південь - руїни, а на схід - ДНР?! Усе, що лишається - район, шарага, совецькі догмати. Немає когось, щоб довіритись і побалакать. 《Допомагати ближньому, пам'ятати, що ти - людина...》 Замість бокалу вина - дим дешевого нікотину. І ти ніби тільки народжений, але уже зламаний. Минуле стоїть за спиною, болить відкритою раною... Твої вісімнадцять кидають тобі черговий виклик, А ти беззахисний і самотній. І не знаєш, нащо ти виник...
2023-06-27 19:02:41
6
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3889
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2545