Сонячні промені...
Марія Відьма Дергача
Проходять повз нас Сонячні промені... Вперше літо Вдарило холодом... Востаннє попіл набирає форми Востаннє шпаги схрестивши Розріжемо тишу... Вода покаже старі образи... Згадаєш звідки ти... Туман, сліпий поводир, Візьме під лікоть. Ти не залишишся один. Біг-бен пробив дванадцяту, Про дощ прошу. А сонце твої сліди... Озираєшся... Я за тобой іду, Додому... Кричу, не можу Але, вода, брехливе стерво, Не лишає бруду. Востаннє шпаги схрестивши Розріжемо тишу... Вода покаже старі образи, Попіл набирає форми. Чорне стає білим, Червоні чорнила, Дадуть нам шанс, Віднайти свої крила.
2020-12-27 05:17:55
3
0
Інші вірші поета
Прямий Шлях Снігова Королева Зірки Горить!
Інші поети
Artiomtseva
@Artiomtseva
Vita Khut'ko
@vita_khutko
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2613
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3124