Сонячні промені...
Проходять повз нас Сонячні промені... Вперше літо Вдарило холодом... Востаннє попіл набирає форми Востаннє шпаги схрестивши Розріжемо тишу... Вода покаже старі образи... Згадаєш звідки ти... Туман, сліпий поводир, Візьме під лікоть. Ти не залишишся один. Біг-бен пробив дванадцяту, Про дощ прошу. А сонце твої сліди... Озираєшся... Я за тобой іду, Додому... Кричу, не можу Але, вода, брехливе стерво, Не лишає бруду. Востаннє шпаги схрестивши Розріжемо тишу... Вода покаже старі образи, Попіл набирає форми. Чорне стає білим, Червоні чорнила, Дадуть нам шанс, Віднайти свої крила.
2020-12-27 05:17:55
3
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2596
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3285