Вірші
Травинка і будяк
Стоїть будяк у полі,
Високий та колючий.
І каже сам до себе:
"Я красень, я могучий,
Що я росту даремно -
Велика то брехня!
Ота мала травинка
Зі мною не рідня."
Почула це травинка
І каже будяку:
"Послухай, мій рідненький,
Ти істину таку -
То є велика правда,
що ти ростеш дарма.
Високий і колючий,
А користі нема,
А я хоч і маленька,
І не така стрімка,
Поїсть мене корівка -
Дасть людям молока."
Мораль цієї байки
І істина така -
Що користь і величність
Не в зрості будяка.
© Бесстыдников
1
0
477
