Буття
Сьогодні, завтра, все воно просте, здається скоро станеш ти дорослим. Хоча, насправді, може так і є ? Ця мить і подих буде наче осінь. Ми звикли бути нам чужими. Всім кажемо: "все добре, не турбуйся!" Сміятись, плакати одними, та думаємо: «хоч би не забудься». Несемо тягарі свої на спинах, Живемо думкою про те... Якби ми всі були рідними, і серце було б не пусте... Якби жили ми у надії, плекали дружбу і любов І мали би великі мрії, де мама , тато - всі разом. Якби жили ми у багатстві і бачили чудові сни... проте, не знаєм марнотратства, коли чекаємо сумних . Байдуже лежачи в труні нам буде все одно, чи плакав хтось за нами чи пам’ятаємо приємні дні, чи були доньками й синами. А знаю я любов Христа, який омив мене руками... Побачив, що дістались дна за це терпів болючі рани. Чому не думав ще раніше, коли питали про Творця, коли боялись більше й більше , та згадували марне все життя. Коли ми знали так багато і бачили мільйон чудес, хоч Бог старався так завзято, та ти не зміг попасти до небес. І ось ти плачеш від жалю, що Бог не прийняв твою душу... Чому ніколи не зійду і цілу вічність жалкувати мушу.
2023-09-06 07:00:04
3
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2841
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4109