Буття

Sophie Martiz

Сьогодні, завтра все воно просте Здається скоро станеш ти дорослим Хоча, насправді, може так і є ? Ця мить і подих буде наче осінь. Ми звикли бути нам чужими. Всім кажемо все добре, не турбуйся Сміятись, плакати одними Та думаємо «хоч би не забудься». Несемо тягарі свої на спинах Живемо думкою про те якби ми всі були рідними І серце було б не пусте. Якби жили ми у надії Плекали дружбу і любов І мали би великі мрії Де мама , тато - всі разом. Якби жили ми у багатстві І бачили чудові сни Проте не знаєм марнотратства Коли чекаємо сумних . Все рівно лежачи в труні Нам буде все одно чи плакав хтось за нами Чи пам’ятаємо приємні дні Чи були доньками й синами. А знаю я любов Христа Який омив мене руками Побачив що дістались дна За це терпів болючі рани. Чому не думав ще раніше Коли питали про Творця Коли боялись більше й більше Та згадували марне все життя. Коли ми знали так багато І бачили мільйон чудес Хоч Бог старався так завзято Та ти не зміг попасти до небес. І ось ти плачеш від жалю Що Бог не прийняв твою душу Чому ніколи не зійду І цілу вічність жалкувати мушу.

2023-09-06 07:00:04

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11167

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4617