#1 (Not a Poem)
As we go through this life, we’re now beginning to realize that our existence has never been a mere coincidence and that us—being placed in this world has been preordained. Our experiences make up the pages for the book we call ‘Life’ and each page, we formed offers new and valuable lessons not only for oneself but also for everyone around us. Our life is meant to be shared with others so that they may see the world from our own experiences. We want others to rejoice with us in our victories and triumphs. We want them to learn from our failures and shortcomings. We want them to see the beautiful plan that God has laid out. By opening our life to others, we lay ourselves naked before the world unshamed of our flaws and iniquities. Our heart are screaming in joyous palpitation awaiting for the colorful things God has set to us. Look at them. Learn from everyone. And in turn, we want someone to learn from us. We want to read from their colorful pages. We want to learn from their book of life. We heartily accept that while we draw breath, we are both teachers and students striving to grow together. We are all leaves connected to a single tree, sustained by the water of knowledge and brought forth the fruit of wisdom. Don’t mock someone as he have seen the world differently from us. The lashes we had feel and the pains we experienced are unique to oneselves. Our life may mirrors others or it may not but one thing we should always remember is that sensitivity is the heart of man. Our appearances may differ but our hearts beat the same tune. —Spero, 2019 ©Illustration by Heo Jiseon
2019-07-28 23:17:52
4
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4558
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4917