Бродяга
Зірколов
Серед гірських шпилів Іде бродяга вгору. Свій зір він спинив На велике свято народу. Там внизу сміх і крики, Вино л'ється ріками, Веселяться чоловіки й жінки, Та й інших кличуть гуляти. А бродяга все йде й йде Крізь нестерпний холод. Не думає навіть про смерть, Не муче його ні спрага, ні холод. Ціль його нікому невідома, Існування без неї наче кома.
2020-12-12 05:03:06
2
0
Інші вірші поета
Опудало Вітер Сонний Харити
Інші поети
Ren
@Panda_4010
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8717
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4586