Sarcastic.......
STELLA RAYMOND
Don't comment sarcastically without knowing what The matter is....... If you want to tell something to me, Tell it to me directly....... I am ready to accept all comments, However bitter they are..... And remember one thing, There are always answers for some matters, That may be much more bitter Than your comments..... FINE?
2019-12-16 11:02:19
13
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
JENOVA JACKSON CHASE
Sarcastic comments are said directly though...
Відповісти
2019-12-18 15:39:41
2
JENOVA JACKSON CHASE
The poem is nice but the idea is wrong
Відповісти
2019-12-18 15:39:57
1
STELLA RAYMOND
@JENOVA JACKSON CHASE but my friends are somewhat like that. They either say things indirectly or say things behind my back. @just_another_someone knows it somewhat I guess.
Відповісти
2019-12-19 16:30:58
2
Інші вірші поета
Trying Mother Why does she have to? Under the Mask
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15148
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12222