Мрія

Сергій

Загнавши всі кораблі на дно, Ти більше не повернешся у порт. Тобі буде противне море, океан, колись твоє улюблене судно, Тобі буде байдуже, але не всеодно. Поселившись далеко від своєї ,,Мрії'', Будеш жити спокійним і розміреним життям. Наче все є та залишився без надії, Наче все є та полинув у небуття Кожної ночі як тільки місяць на небі, Ти не можеш заснути . Ти не можеш заснути ,адже думка про Неї Не виходить з голови ; години, хвилини , секунди

2021-11-10 11:31:33

Інші вірші поета

В твоих глазах вижу блеск Весна.Літо.Осінь.Зима.Самотність Твоя Тінь Біль кожного

Інші поети

Oleksandr Ustymenko

@ustymen

Nochu's Wife

@LOLAKOOK

محمد بن سعيد

@MBS

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

5259

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12890