Ти знаєш?
Світлана Корнійчук
Ти знаєш? Як тяжко без тебе буває, що ти не зімною мене так вбиває! Так хочеться просто тебе обійняти! І слів пару ніжних тобі сказати. Ти знаєш?! Як тяжко без тебе буває... На серці і смуток і біль настигає! 🥺 Так хочу почути..... Ти просто пробач, мені моя мила. Та сьгодні мене ти всього покорила! Не забути мені твої яснії очі. Хочу бачити їх... я щодня і що ночі! Я прошу лиш тебе, ти пробач мені мила! Я кохаю тебе, моя половина! 😍
2021-07-01 19:37:30
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Яна Войвич
Дуже гарно!
Відповісти
2021-07-02 09:32:02
1
Світлана Корнійчук
Дуже дякую!
Відповісти
2021-07-02 13:07:19
Подобається
Інші вірші поета
"Любов" Ти мене забув? "Розчарування" "Психопатка"
Інші поети
Vorozhka
@Vorozhka
Momen ali
@momen_ali
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16538
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11987