Коли Емма вийшла я підійшов до неї та запропонував пройтись парком. Вона посміхнулась, погодилась.
Через хвилину ми вже сміялись, розповідалі різні історії з життя, мені прийшлось трохи обмірковувати які, бо насправді я забув вам сказати, що безсмертиний. Так. Тому вибрав свій найщаслівіший період за життя, та розповів їй ким мені доводилось працювати, з ким дружити та з ким знімати кімнату...
Так це все було, ще на початку моїх починаючих років. Те, що почалось потім, скажу так, можу жити без житла, навіть сон мені не треба. Але іноді треба придурюватись, щоб люди нічого не підозрювали. Таких істот як я, багато. Та в них багато мінусів, вони чимось схожі на Бенджаміна, вони захоплюються вбивствами. Я цього уникаю. А ще не можу вибрати хто я: мрійник або реаліст...
Ми гуляли довго та вкінці я запропонував зустрічатись. Емма погодилась.
Так само я її провів додому, а сам в думках пішов до того місця де покинули Бенджаміна. Я вирішив поки нічого не розповідати їй про свого паразита.
Йдучи через сміттєві віділення міста побачив знайоме обличчя це був Бенджамін, він сидів біля баку, та кудись дивився. Я вирішив його залишити на самоті, все ж збожеволів...
Галасливі і метушливі люди зустріли мене, я направився в центр міста, щоб відпочити і трохи повеселитись. Сьогодні свята ніякого не було, але люди завжди знайдуть привід, щоб повеселитись. Тож я залишився там до останього звуку...