Zip file
Szekisurutempo
Megérkeztem egy új helyre. Körülnéztem és a tály beleivódott a gondolataimba. A hangok, a hőmérséklet, az illatok, szagok, a szélfújás, szélcsend, együtt alakítják át a környezetem képét egy hangulattá. Majd ezt a hangulatot csavarom szavakba, teljesen körülírom, nehogy bármi elvesszen belőle. Ez után keresztbe kasul áttűzdelem még közhelyekkel, hogy jó tartós legyen, aztán kiköpöm egy papírlapra, vagy a telefonomba. Olyan ez mint egy zip file. Én becsomagolom, közzéteszem, majd valaki elolvassa. Az agya mondataimat szavakra bontja, és ha sikerül a szorosan összecsomózott szógombócot kibogoznia, megkapja a file tartalmát. Érzéseket, a hangulatot, és ha videókártyája elég izmos, hunyt szemhélyai mögött, mellém állva nézhet körül.
2020-02-28 00:42:18
3
0
Інші вірші поета
Ami mozdít "good" . Sötét
Інші поети
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11539
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4037