Розлука
Загублені ночі – без тебе, без мене,
Без жалю, без болю, без сенсу, без сну…
Спустошені очі. Кохання шалене,
Де жовтень відверто шукає весну…
І ти вже далеко, моя королево,
Принцеса мого несвятого життя…
Затятий вітрисько чіпає дерева,
Жбурляє у річку кавалки сміття…
Дерева гілки простягають у небо,
Благають про поміч (але все дарма),
Бо бути оголеним – якось ганебно:
Депресія, сльози… На носі зима…
Втрачаю свідомість – вона ні до чого.
І хоч відтепер я сумний одинак,
Я той, хто іде – і осилить дорогу,
І хто переможе ворожий вітряк…
2018-02-28 12:50:47
4
0