ПОЕТИЧНЕ
"Моє мистецтво - на сто літ, -
Казав один поет знайомий, -
Я патріот і трохи - жид:
То ж для країни вкрай вагомий,
Бо мої вірші - то краса,
То сіль землі та насолода,
Вогонь і лід, і небеса,
А ще - державна нагорода.
На зламі величі епох
Творю, не знаючи покою.
Коли мене покличе бог,
Народ ридатиме за мною ".
І я поетові сказав:
"Послухай, друже, син гламуру,
Всі знають: ти завжди плекав
Її величність кон'юнктуру,
Ти зазвичай як вуж стеливсь
В кабміні та Верховній Раді,
І ти завзято так моливсь
На кожного, хто був при владі...
Країна змінювалась вщент,
Бо час минав і не барився:
Змінились влада, президент -
І тільки ти геть не змінився.
Ти - там, де слава, гроші; ти
Йдеш через голови і трупи,
Ти кажеш на ментів "кенти"
І можновладцям лижеш дупи.
Гадаючи, що це спасе,
Ти не погребуєш й мінетом.
Та вийми, друже, з рота все
І спробуй просто буть поетом".
2018-03-15 09:44:14
7
2