Ззовні будинок Холландів, був схожий на наш. Так, вони переїхали в  будинок Колі. Її батьки продали його нещодавно.
Двоповерховий будинок з великими вікнами.  Які виходили на передній дворик з невеликим садком.
Ми підійшли до дверей і Моллі відкрила їх:
- Ви все замінили?- запитала я .
-Ну так. А що?-запитала вона.
-Ні ні нічого.- відповіла я.
Кам'яна стіна у вітальні, на якій ми з Колі колись намалювали величезне дерево з птицями, було заставдене великою шафою. Прохід між вітальнею та кухнею, де були наші помітки з ростом, мабуть знесли, замість нього утворилася велика простора студія.
Ми підійшли до великих сходин на другий поверх. Це сходи сім'ї Колі. Холланди їх не змінили.
Ми піднялися не верх і підійшли до   дверей. Моллі відчинила їх і я побачила велику, простору, ще заставлену коробками, кімнату.
- Ти мене вибач ще раз за ранішнє. Я справді була не в настрої.- заходячи в кімнату сказала Моллі.
-Да нічого. А звідки ти дізналася, що я не маю друзів?- запитала я.
-Все дуже просто. Перед тим як купити тут будинок, я читала різні статті про події в Балауртоні. Після катастрофи в тебе запитували, які ти мала відносини з загиблою, і ти відповіла: "Вона була моєю найкращою подругою і я не знаю чи зможу подружитися з кимось так сильно , як з Колі. " - відповіла вона.- А сьогодні, побачивши тебе в школі на перервах одну,  я зрозуміла , що ти так і не знайшла собі друзів.
В кімнаті , біля вікна, стояв великий стелаж з старими потертими книгами. Мою увагу привернула маленька, ледь помітна червона книга, яка одним своїм краєм звисала із стелажа.
- А що це за книги? -запитала я.
- Це легенди.- зачаровано сказала Моллі. - Легенди про драконів.
- Легенди про драконів? Може  казки, або історії. - посміхаючись запитала я.
Моллі на це запитання просто промовчала.
- А що це за червона книга? - поцікавилася я.
- Дивно, що саме вона привернула твою увагу. Вона ж сама непомітна. -сказала Моллі.
- Не потрібно судити книгу по її зовнішньому вигляді. -відповіла я.
- Так, справді. - сказала вона.
- А про що книга? - знову запитала я.
- Я не знаю. Ще її не читала. - відповіла Холланд. - Якщо хочеш, то можеш взяти, почитати.
- Так, дякую.- відповіла я, посміхаючись.
Ми з Моллі робили домашнє завдання , та просто дізнавалися  про кожного щось нове та цікаве.
Вже ввечері мені зателефонувала мама і я  зібралася йти додому.
- Дякую, що ти допомогла з домашнім завданням. - сказала Холланд.
- Нема за що, було цікаво дізнатися про тебе багато цікавого.- відповіла я.
- О зачекай, книга, я геть забула. Зараз принесу. - Холланд швидко побігла на верх.
Справді,  я геть забула про " драконячу книгу".
-Тримай, прочитаєш коли  буде можливість та час. - сказала Моллі
- Так  дякую тобі.- відповіла я.
Прийшовши додому я піднялася до кімнати та, кинувши рюкзак на підлогу, лягла на диван з книгою в руках.
Відкривши її,  щось впало на пол.