ГЛАВА 6
Нарешті вихідний. Я прокинулась в судовому стані. Зійшовши на кухню я побачила лист бумаги, який лежав на столі. Біля нього стояла тарілка з запашними млинцями.
Підійшовши до стола я взяла в руки лист:
- "Привіт, мила, нам терміново потрібно поїхати до іншого міста по роботі. Повернемося через 2 дні. Люблю, цілую. Мама."- прочитавши це, мій настрій погіршився. - Ненавиджу залишатися сама.
Після цього я одягалася, захватила портфель зі знахідкою та пішла до дому Моллі.
Підійшовши до дверей я подзвонила. За дверима почулися кроки. Через хвилину двері відчинилися.
- Ельзо ,привіт, я якраз про тебе згадала. - Посміхаючись сказала Моллі.
- Привіт, я просто подума, що якщо сьогодні вихідний то може твій дядько вдома. Ось і прийшла. - відповіла я.
- Ти саме вчасно, він якраз учора ввечері повернувся. - сказала Холланд. - Ну заходь.
Я ввійшла в будинок і ми з Моллі попрямували до кабінету її батька.
Підійшовши до них ми постукали.
- Моллі чому ти стукаєш? - почався голос за дверима.- Ну заходь.
- В нас гості. - сказала Холланд. - Ельзо заходь.
- Добридень, я вам дещо принесла, і хотіла б щоб ви розповіли що це.- сказала я.
Містер Дітл сидів за великим широким столом з дуба. На столі було багато цікавого: різні статуетки, книжечки, листівки. А по середині лежав камінь темно-синього кольору з легким відблиском фіолетового.
- Ну покажи мені це.- сказав містер Дітл.
- А так, хвилину. - схаменулася я.
Витягши з рюкзака "це", я передала його йому.
Містер Дітл відкрив коробку і його очі спалахнули.
- Ельзо, вибач. - сказав він.
- Що це означ.....- щось дуже сильно вдарило мене по голові.
..................................
Як же болить голова.
Відкривши очі, я побачила сірі темні стіни. Пахло сирістю.
- Де я? - запитала я сама у себе.
Тільки я хотіла встати, як знову впала на землю. Мене зв'язали. Нічого не розумію.
- Вибач ,Ельзо , це для твого ж блага. - з темного кута вийшла МАМА.
-
Підійшовши до стола я взяла в руки лист:
- "Привіт, мила, нам терміново потрібно поїхати до іншого міста по роботі. Повернемося через 2 дні. Люблю, цілую. Мама."- прочитавши це, мій настрій погіршився. - Ненавиджу залишатися сама.
Після цього я одягалася, захватила портфель зі знахідкою та пішла до дому Моллі.
Підійшовши до дверей я подзвонила. За дверима почулися кроки. Через хвилину двері відчинилися.
- Ельзо ,привіт, я якраз про тебе згадала. - Посміхаючись сказала Моллі.
- Привіт, я просто подума, що якщо сьогодні вихідний то може твій дядько вдома. Ось і прийшла. - відповіла я.
- Ти саме вчасно, він якраз учора ввечері повернувся. - сказала Холланд. - Ну заходь.
Я ввійшла в будинок і ми з Моллі попрямували до кабінету її батька.
Підійшовши до них ми постукали.
- Моллі чому ти стукаєш? - почався голос за дверима.- Ну заходь.
- В нас гості. - сказала Холланд. - Ельзо заходь.
- Добридень, я вам дещо принесла, і хотіла б щоб ви розповіли що це.- сказала я.
Містер Дітл сидів за великим широким столом з дуба. На столі було багато цікавого: різні статуетки, книжечки, листівки. А по середині лежав камінь темно-синього кольору з легким відблиском фіолетового.
- Ну покажи мені це.- сказав містер Дітл.
- А так, хвилину. - схаменулася я.
Витягши з рюкзака "це", я передала його йому.
Містер Дітл відкрив коробку і його очі спалахнули.
- Ельзо, вибач. - сказав він.
- Що це означ.....- щось дуже сильно вдарило мене по голові.
..................................
Як же болить голова.
Відкривши очі, я побачила сірі темні стіни. Пахло сирістю.
- Де я? - запитала я сама у себе.
Тільки я хотіла встати, як знову впала на землю. Мене зв'язали. Нічого не розумію.
- Вибач ,Ельзо , це для твого ж блага. - з темного кута вийшла МАМА.
-
Коментарі