Миті не розуміння себе

Бувають миті ти не розумієш , Яким ти став холодним та чому І темні ночі вже на жаль не гріють Твоє раниме серце вже без сну Можливо справді ти себе не розумієш , Але не можеш побороти свою темноту Тобі потрібно, щоб щось серце гріло Тому до ранку ти ведеш війну Чи хтось дасть відповідь на хоч одне питання , Яке давно тебе вбиває з кожним днем Ти помираєш залишаючи надію , Що будеш краще ніж буваєш вже Чи буде той хто зрозуміє відчай , Чи знайдеться той захисник Що буде просто так цінити вірність Яку ти мовчки бережеш .

2024-11-21 00:47:10

Інші вірші поета

Відчай ,що буде у серці Дозе с любовью)) Маєм мрію Печаль прячется в словах

Інші поети

محمد بن سعيد

@MBS

Khinmyo Ayechan

@khinmyo_ayechan

Janocska

@Janocska

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11238

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

104

12232