По-перше
По-друге
По-третє
Інтерлюдія: Посошок свідомості
По-четверте
По-п'яте
По-шосте
По-сьоме
Епілог ("Ішов кривавий цирк...")
По-перше
Легкий наркотик ранку. Бармен налив йому віскі. Або бренді.
– Невдалий аборт... – тільки й зміг вичавити із себе нудний, яки наше просторове світосприйняття психотерапевт.
– Гик! Еге ж! – бармен хильнув разом із ним. Він зробив вигляд, ніби не хотів замість "гик" сказати "гік".

Того дня на Голові Бика було сонячно. Вчорашній день був хмарний, а завтрашній обіцяв бути примарним. Під ногами тупотіла зелень, якій вже було невтерпець зазирнути: а що ж там, за сірою оболонкою, за ватним циліндром? Можливо, нові планети? Чи може, новий гість? А, ні. Це новий гість.

Психолог, увійшовши до алкокафе, жбурнув у дальній куток якусь кістку. Чорний жакет, лаковані чоботи, рот, великий, ніби хвіртка у бабусиній кімнаті. А голос – ніби пляшка від кока-коли, яку скинули на дно океану, раптом ожила та затеревенила.

– Миску кропу, – ляпнув психолог. Через кілька секунд його замовлення стояло перед ним.
– Чому саме Псúхі? – спитав не дуже зацікавленим тоном Психотерапевт, помітивши на грудях відвідувача бейдж.
– Про що ви? На мені не було цього бейджика.
– Еге ж. А мене теж на цьому світі колись не було... Стоп... В мене він теж є!!


****
Обережно...
© ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ ,
книга «Лікар псує атмосферу».
Коментарі