Апокаліптичний (ft. Lulu)
Повітря наповнюється страхіттями,
Витісняючи останні надії,
А спогади стають лиш лахміттями,
На фоні цієї події.
На звалищі древніх мрій
(Здається, пройшли віки)
Немовби я сам не свій,
Неначе метал, важкий.
Холодним могутнім ехом,
Відбивається кожен мій крок,
Я хотів для життя стать поетом,
Однак про інше мій монолог.
І де все оте натхнення?
Куди ж це подівся світ?
Хворію дурною мігренню,
Вогню відчуваю гніт.
І раніше незнанна спрага,
Все більше дається в знаки,
Куди зникла минула наснага?
Як довго ще мушу я йти?
Я йтиму металобрухтом,
І серце з болтів та гайок.
Ким я раніше був? Хто
Це створив? Металевий ранок...
Не буде заходу сонця..
Не буде нічого вже...
Та може колись все ж стебельце,
На цій зруйновані землі проросте.
13.08.22
Витісняючи останні надії,
А спогади стають лиш лахміттями,
На фоні цієї події.
На звалищі древніх мрій
(Здається, пройшли віки)
Немовби я сам не свій,
Неначе метал, важкий.
Холодним могутнім ехом,
Відбивається кожен мій крок,
Я хотів для життя стать поетом,
Однак про інше мій монолог.
І де все оте натхнення?
Куди ж це подівся світ?
Хворію дурною мігренню,
Вогню відчуваю гніт.
І раніше незнанна спрага,
Все більше дається в знаки,
Куди зникла минула наснага?
Як довго ще мушу я йти?
Я йтиму металобрухтом,
І серце з болтів та гайок.
Ким я раніше був? Хто
Це створив? Металевий ранок...
Не буде заходу сонця..
Не буде нічого вже...
Та може колись все ж стебельце,
На цій зруйновані землі проросте.
13.08.22
Коментарі