Блог
Всі
Особливий запах.
Думки вголос
Люблю запах старих паперових книг. Читаю й електронні, але електронні ніколи так не запахнуть. Справедливості ради сказати, що й нові ніколи так не запахнуть. Нові нічим особливо й не пахнуть окрім того що вони нові - віддають лише новітнім якісним папером. Вони не пахнуть запахом пройдених років, де ця книга передавалась із рук в руки. Скільки рук стискало її? Скільки пальців перелистувало сторінки, оголяючи книгу, наче людську душу при щирій розмові?. Нові ніколи не запахнуть присмаком ще з десятка таких ж книжок, які так само вбирали в себе запах років, стоячи на запилених полицях провінційних бібліотек, в які рідко добирається щось новітнє.
Запах старих книг - особливий.
1
129
Привітання
Думки вголос, Особисте, Різне
Вітаю!
Я не знаю хто я.
Точніше, фактично, знаю звичайно. Я знаю своє ім'я, бачу свій зовнішній вигляд, коли кожного ранку дивлюся в дзеркало. Просто у своєму житті я займався різними видами творчої і не тільки діяльності, так і не зрозумівши в якій я найбільш органічний і як би я себе характеризував. Цей блог - одна із них.
Ти не знаєш хто я. Це найголовніше.
Просто сьогодні я відчув у цьому потребу. Потребу, публікувати свої записи, замітки, щоденник, нісенітницю. В один момент у мене зібралося декілька сторінок в інтернеті та пару списаних зошитів - це все мій шлях - які шкода викидати. Відчув потребу поставити на аватарку фото дзеркала.
Чому дзеркала?
Це дуже метафорично.
Адже читаючи мої записи хтось захоче жаліти мене, хтось вважатиме, що я шматок їбаного лайна, яке давить на жалість, хтось - віднайде в цьому силу.
Якщо я викликаю у вас жалість - плюньте в дзеркало.
Якщо мої думки здаються лайном, а самі ви хочете з'їздити кулаком по моїй фізіономії - уявіть, що розбиваєте дзеркало.
Якщо в моїх текстах ви бачите підтримку - погляньте в дзеркало, віднайдіть своє відображення і усвідомте, що в світі є хтось, хто з вами це розділяє.
Головне(1), віддайтесь своїм емоціям.
Головне(2), що я не намагаюсь сподобатись жодному з вас. Я це просто я. Я пишу це, бо просто відчув у цьому потребу. Це саме те, чим я хочу займатися конкретно зараз. Одного дня я точно так само зникну звідси, як тільки перестану відчувати у цьому потребу.
А поки я тут і хочу залишитись найширішим. Лишаючи свої записи, переписуючи щоденники і просто виливаючи купу негативу та лайна. Хочу лишитись собою, там, де нема псевдонімів.
("Невідомий" - це не псевдонім, це просто допомагає мені та вам концентруватись на тексті. Вам не потрібно знати хто я. У нас є тексти та почуття).
Почуємось!
22:46
24.01.2024.
3
115
щось
Гумор, Думки вголос, Особисте
Перечитую свій перший пост.
Там стільки тавтології та помилок.
похуй:)
Нехай це буде саме тим місцем, де буде максимально похуй на коми і тавтологію, місцем, де ти не боїшся виглядати тупо або смішно, намагаючись завжди бути найкращою версією себе;)
Ти можеш бути тупим і не вдупляти багатьох речей; можеш бути ерудованим, але всерівно не вдупляти багатьох речей - це норм, всі такі (це по-секрету:)). Просто одні забивають на думку оточення, а інші - залежать від неї, бояться справити "не те" враження.
похуй, будь собою)
став безліч ком))
,,,,,,,,,,,,,,,,,, ;)
Книги
Всі
Вірші
Всі
***
Падає попіл на скривавлене піднебіння землі.
Закоханих дні.
Відходи з Авдіївки.
Смерть навального згадується в Україні частіше ніж смертельні котли.
"Хоробрі серця".
1+1.
Новий сезон "голос країни" скоро в ефірі.
Дивись -
Танцює життя до смеркá
Поміж контурів в площу труни.
Десь до шелесту пелюстків.
Закоханих співів.
Загострене вістря липкої трави.
До сміху.
По честі.
Печалі.
До сліз.
Нестерпної рвоти.
Прогулянки вітру у нетрях волосся.
До снів.
Блукання у щасті.
Шлях до цілі в пітьмі.
Забіги широких дистанцій -
стрибок
з радісної крижми в оплаканий саван.
Я помолюся.
Бог спить.
Мої слова - сліпе немовля
Петляє на запах.
2
0
191
