قصه قصيره
قال لي أبي ذات يوم إن أردت أن تفهم معظم ما في الحياه فاحفظ كلامي عن ظهر قلب إني لتطربني الخلال كريمه طرب الغريب بأوبه وتلاق وتهزني ذكري المروءه والندي بين الشمائل هزه المشتاق فإذا رزقت خليقه محموده فقد اصطفاك مقسم الأرزاق فالناس هذا حظه مال وذا علم وذاك مكارم الأخلاق والمال إن لم تدخره محصنا بالعلم كان نهايه الإملاق والعلم إن لم تكتنفه شمائل تعليه كانت مطيه الإخفاق لا تحسبن العلم ينفع وحده ما لم يتوج ربه بخلاق (منقول) ثم سألته أهناك بشر بلا إنسانيه أو ضمير فأجابني قائل أن من يقول مثل الكلام الآتي هو كذلك: سحقا لهذا الكون اجمع وليحل به الدمار فلينزلوا بي ما استطاعوا من سباب واحتقار فليحلموا ان كانت الأحلام تشبع من يجوع اني سأحيا لا رجاء ولا اشتياق ولا نزوع في البدء كان يطيف بي شبح يقال له الضمير أنا منه مثل اللص يسمع وقع اقدام الخفير شبح تنفس ثم مات واللص عاد هو الخفير. (منقول) ده فكره أشعار منقوله ومحادثات بسيطه . + عارفه انها مش المستوي بس انا بحبها فحبيت انشرها
2020-07-26 00:52:40
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Duaa Is Lazy
حبيييت💛
Відповісти
2020-07-26 20:27:59
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4875
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3246