ти в легенях моїх проростаєш стеблами
я б згоріла, я б вигоріла вся дотла, аби тобі було видно куди ти йдеш. божевілля від думки, що наші слабкі тіла віддаляються і відстань не знає меж. всі листи, що писала тобі - дарма, невідправлені криються пилом у шафі. усвідомити важко, що між нами двома зостались лиш кілометри й незлíчені втрати. я б згоріла, я б вигоріла вся дотла, тільки б руки твої залишались теплими. розкриваючи серце своє догола - ти в легенях моїх проростаєш стеблами.
19.12.2023
5
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2721
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12288