До смерті крок
Ольга Тизьо
До смерті крок лишився А ти не впевнена,як саме Тобі піти з життя? Назад дивитись ти не хочеш Моменти радісні згадать Ти прислухаєшся до стуку серця Яке за мить буде мовчать Стоїш на криші Ніж біля руки тримаєш А тут недалеко Петля з мотузку десь валяється Ти думаєш проблем не буде? Може вони і зникнуть АЛЕ Появляться другі
2018-10-25 08:56:15
12
0
Інші вірші поета
Як боляче ... Вмерти не боюсь Найкращій подрузі Ми ховаємося за масками
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3236
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12026