До смерті крок
Ольга Тизьо
До смерті крок лишився А ти не впевнена,як саме Тобі піти з життя? Назад дивитись ти не хочеш Моменти радісні згадать Ти прислухаєшся до стуку серця Яке за мить буде мовчать Стоїш на криші Ніж біля руки тримаєш А тут недалеко Петля з мотузку десь валяється Ти думаєш проблем не буде? Може вони і зникнуть АЛЕ Появляться другі
2018-10-25 08:56:15
12
0
Інші вірші поета
Ми ховаємося за масками Вмерти не боюсь Найкращій подрузі Як боляче ...
Інші поети
tnhmlkk
@tnhmlkk
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2182
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13015