На жаль, нинішня українська влада поставилася до питання демосковізації України доволі халатно та недбало. Був дедооцінений рівень загрози суспільству з боку східних варварів, і саме через це ми й маємо те, що маємо. Отож, до процесу очищення України від московщини треба поставитися з максимальною відповідальністю.

Демосковізацію пропонується поділити на чотири етапи: етнічний, ідеологічний, культурно-історичний та загальносвітовий.

Спеціально для більш вдалого проведення остаточної демосковізації я пропоную ввести на законодавчому рівні поняття народу-окупанту, яке, звичайно ж, закріпиться за московитами як головними ворогами українства. Цей термін полягає у поширенні звинувачень у культурних, етнічних, військових та інших злочинах на цілий народ, що значно спростить пошук та покарання винних.

Перша, етнічна хвиля демосковізації полягає у примусовому виселенні з усіх історичних українських територій абсолютно усіх московитів. Пропонується організувати спеціальні інстанції, які займалися б вивезенням московитів на їхню історичну батьківщину – на московію. Також виселенню підлягатимуть громадяни, що не є етнічними московитами, але асоціюють себе з ними: в Україні не повинно залишитися жодної людини, яка б ідентифікувала себе, як представника цієї квазінації. Тих же, хто буде чинити спротив демосковізації чи ухилятися від неї, будуть автоматично прирівнені до московитів, навіть якщо етнічно вони належать до іншого народу. Зрадники, втікачі, бунтівники та інші найбільш активні промосковські ідивідууми мають бути знищені фізично усі без виключення (для цього також можна створити спеціальні органи, що складатимуться виключно з ідеологічно вірних Українській Ідеї представників). Якщо усе йтиме за планом та у передбачених масштабах, то приблизно за 2-3 роки можна буде повністю позбутися московитів та їхніх спільників.

Другий етап, ідеологічний, має початися ще під час першого і ставитиме за мету повне фізичне знищення усіх прихильників "братства народів", "особливої історичної місії" московитів, їхньої унікальності та хоча б якоїсь рівності з іншими народами. Звичайно ж, знищити або виселити усіх московитів та їхніх посіпак навряд чи вдасться, але можна хоча б максимально мінімізувати вплив на суспільство тих злочинців, що якимось чином залишуться в Україні. Слід зазначити, що ідеологічний етап не має обмежуватися лише знищенням ворогів українського народу, а повинен мати також наше власне, проукраїнське, прослов'янське підґрунтя. Та усіляко розповсюджувати серед наших зазомбованих та непритомних земляків історичну правду, усіляко доводити їм неспроможність існування "російської" нації як такої. Було б також непогано провести масштабні люстрації в усіх державних інститутах та галузях, щоби закрити питання про промосковськість України повністю.

Третій етап, другий за важливістю після етнічного – культурно-історичний. Він полягає у позбавленні українців того, що завжди використовувалося московією в якості засобу маніпуляції українським народом та його духовного поневолення – я маю на увазі так звані "російську мову" та "російську культуру". Ні для кого не секрет, що наразі абсолютна більшість українців, особливо у містах, розмовляє московитівською говіркою – чужорідною для українства псевдомовою. Не буду зупинятися на об'єктивних лігвістичних причинах її бідності та ницості, бо наразі це не головне. Важливо провести рішучі заходи задля заборони московитівської балаканини та поширення серед людей української мови, яка в результаті має витіснити повністю навіть з побуту той мовоподібний сурогат, що століттями нам нав'язувався. Також дуже важливо повністю витіснити будь-які прояви інтересу і тим більше любові до "рускай культури". Влада має знищити усі культурні пам'ятки, створені московитами чи на московитівській основі: літературу московською мовою, картини, створені московитами, а також ті, що несуть у собі промосковські ідеї і так далі. Те ж саме стосується документів, наукової літератури та інших галузей, забруднених ворожою говіркою. Натомість пропонується усіляко пропагувати серед народу ідею про повернення до коріння, створити пільги для людей, що усе життя розмовляли української мовою і не знали московитівсткої – цих людей з упевненістю можна вважати героями культурного фронту. Також варто приділити увагу до історії: усі промосковські та московитомовні документи мають бути знищені, усі назви – змінені на історичні або ж нейтральні.

І, нарешті, четвертий етап – загальносвітовий (або загальнонаціональний). Його можна буде починати лише після повного або майже стовідсоткового звільнення України від московських кайданів. На загальносвітовому етапі українці мають поширити свої ідеї за межі України. В першу чергу, треба надати підтримку іншим народам, що знаходилися під гнітом московської царщини. Білоруси, молдавани, євреї, цигани, фіни, народи Прибалтики та інші – усі вони є братами українців. Так само, як і ми, вони частково або повністю втратили під впливом варварських ідей національну самосвідомість. Можна запропонувати їм усім провести таку саму остаточну демосковізацію, як і у нас, і якщо вони погодяться, проводити планомірно та ревно, не шкодуючи нічого, як для свого народу. Також, особливо у зв'язку з останніми подіями у нашому регіоні, треба запропонувати провести очищення від московщини державам, у які пішов основний потік московитівських біженців, тобто таким країнам, як Франція, Німеччина, США, Італія та іншим. Варто розуміти, що ці втікачі є особливо небезпечними, бо більшість із них – представники так званої "російської інтелігенції", які є носіями найбільш шовіністичних та антицивілізаційних ідей. Тим державам, у яких представників московитівського етносу перебуває менше, можна запропонувати менш масштабні, але теж дієві профілактичні дії.