Преамбула
Колишній офіцер царської армії Святослав Миронський сидів у камері разом з іншими своїми співвітчизниками. Надворі був 1918-й, українці рвалися у бій, щоб захистити Українську Народну Республіку. Але, на превеликий жаль, усі вони ще під час жовтневого перевороту потрапили у руки до більшовиків, і тепер змушені були нидіти у смердючій московській камері.
– Ех, яку ж історичну мить ми застали у цій тюрмі... – мовив, зітхнувши, Миронський. – Прямо зараз, на наших очах, будується Нове Українство, а ми тут... Ех..!
– А якою Ви взагалі бачите майбутню Україну? – спитав після довгої мовчанки хтось.
Тут і почав Миронський свій монолог...
– Ех, яку ж історичну мить ми застали у цій тюрмі... – мовив, зітхнувши, Миронський. – Прямо зараз, на наших очах, будується Нове Українство, а ми тут... Ех..!
– А якою Ви взагалі бачите майбутню Україну? – спитав після довгої мовчанки хтось.
Тут і почав Миронський свій монолог...
Коментарі