Першим кроком до знищення українства московський режим обрав найбільш банальний, але при цьому найменш дієвий спосіб – звичайну заборону використання української мови та культури на будь-яких рівнях, окрім побутового. Солов'їна була проголошена "мовою села та безкультурщини", були навіть спроби закріпити цю тезу у головах самих українців за допомогою масової пропаганди у пресі та культурі. Ще близько 96% московитів вважають українську мову "молодшим братом" московської, навіть не здогадуючись про те, що усе навпаки. Метод заборони не спрацював повністю завдяки українській національній інтелігенції, яка робила усе задля збереження української нації як такої.

Однак у комплексі з першою тактикою "московці" застосовували другу, значно небезпечнішу, а саме – змосковщення та "розбавлення" української крові. Той вакуум, що утворювався в результаті заборони української мови та культури, заповнювався культуроподібним сурогатом та псевдомовою (на ділі – сленговою говіркою тюрксько-фіно-угорського походження), відомими під антиісторичними термінами "русская культура" і "русскій язик". З усіх щілин на знепритомнілих українців лилася московитівська пропаганда, а кожна сфера життя цілковито ангажувалася мовно-культурними сурогатами різного сорту й масті. Окрім того, Україну заселювали московитами, причому найбільш ідеологічно опрацьованими, і вони змішувалися з українцями, а у деяких регіонах, як на Півдні чи Донбасі, взагалі становили більшість.

Лишень подумайте: усі ми, українці, тією чи іншою мірою стали жертвами московитівської антиукраїнської (фактично – антислов'янської) політики. У чийсь рід штучно приплели московитівський геном, а хтось втратив національну ідентичність і усе життя розмовляв московською. Так чи інакше, усі українці є жертвами московізації.

Варто наголосити, що дії московщини щодо України від татаро-монгольського панування до сьогодення варто розглядати як величезний терористичний акт тривалістю багато сотень років. У ньому брали участь УСІ московити, від владної верхівки до останнього тесляра, який не став протестувати проти царя, а навпаки, навіть підтримав його антиукраїнську і, відповідно, антислов'янську політику.

Варто зазначити також, що не можна ні в якому разі довіряти жодному московиту, навіть якщо він вдає з себе прибічника "дружби народів". Від монголо-татар їм на ментальному рівні передалася жага до обману та насилля над іншими народами. Тільки от якщо самі тюрки з часом змінилися і усвідомили свої помилки, то московити вже не зміняться ніколи, і я у цьому впевнений на всі сто відсотків.