Давай...

Уля

Давай поїдемо кудись подалі, Тай відшукаємо нові дороги? Бо ми занадто вже домашні стали, Не оббиваємо чужих порогів. Давай ми будем посміхась щиро, І цілувати ці далекі зорі? Щоб кожен зміг ловити нашу хвилю, Давай не будем хвилювати море? Давай обіймами зкріпляти друзів, Вони щоб ближчими в душі здавались, Давай посіємо кохання в лузі, Аби зітхання нам не забувались. Давай дорогою пісень співати, І щиро радість дарувати людям, Давай добром всі справи завершати, Давай для всіх початком щастя будем?

2018-07-19 14:19:22

Інші вірші поета

Пісня без мелодії Темрява віршів Дистрофія гаманця Тихий шелест вітрил душі

Інші поети

Boygene Borice

@theMiracol

Яна Грузицька

@yana_gruzitska

Mrs Monica L

@MrsMonica

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

14327

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11479