Доля

Уля

Вечір був занадто холодним, І зірки, як завжди, не гріли, Геть собака не бігав жодний, Лиш надії у серці горіли. Він сидів під шуруючим снігом, Лапи мерзли, боліли, німіли, Цього пса не кормили хлібом, А лиш били, гонили й гнобили. Біль так пік душу пса глибоку, А мороз діставався серця, Він прокляв ту свою одиноку, Долю, що і життям не зветься. Сніг скрипів, хтось ішов провулком, Тут дійшов... Зупинились ноги, Обережно простяг мерзлу руку, А собака просив допомоги. Голос тихо задав питання: "Чи підеш ти до мене жити? Одинокий- моє призвання, А я хтів би з будь-ким говорити. Хоч колись і було в мене щастя- Два синочка і мила дружина, Та я сам над цим всім познущався, Я надовго самих їх покинув. Потім Бог мого сина покликав, Відірвав, як від серця шматок, І життя тепер- чорная прірва, Бо покинув мене мій синок. Кожен вечір дзвоню я сину, Бог якого мені залишив , І благаю, аби не покинув, Бо я більше без нього б не жив." Чоловік трохи нижче присівши, Ледь помітну сльозу пустив, А собака заплакав тихіше, Заскулів і його зрозумів. Притуливши до себе собаку, І піднявши на схудлих руках, Чоловік тихо йшов на захід, Де ніколи й ніхто не чекав. Пес болюче прийняв долю друга, Кожен вечір його вітав, Чоловік забував слово "туга", Хоч колись з ним вставав й засинав.

2018-05-10 11:25:44

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Я

Просто неймовірно😍

Відповісти

2018-05-10 15:48:00

1

Уля

Дякую 😃

Відповісти

2018-05-10 16:39:42

Подобається

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1656

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1810