2

Уля

Цей світ для нього лиш одного, Де ні душа не потрібна,ні голос, Він плащ би взяв із собою в дорогу, Та пес без нього і він вже без нього. Гітару в небо, що сліпить очі, І птаха в руку, що вип'є кров, Він лиш одного... Він волі хоче, Такої волі, в якій любов. Тепла від сонця давно не треба, І від кохання не треба сліз, Сповна він випив отрути з неба, Тепер для нього одного світ.

2018-05-28 21:11:05

Інші вірші поета

Дистрофія гаманця Мій вороне Пісня без мелодії #16

Інші поети

Clarissa Fairchild

@clarissa_fray

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Алорія Реґенмонд

@Ame_Regenmond

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12432

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11479