Це лише звичка
Спиш?  Та не сама? Вже не чекаєш мого плеча?  Фільми ‘дибільні’ вже не побачиш,  Замінили їх ‘всякі сєкти’, які так ненавидиш. Тобі ж ніхто не потрібен,  крім мене? Вони ж просто друзі,  а почуття до тебе... Серйозно?  А ти взагалі знаєш,   Коли ти кохаєш?  Ти ж скоро звикаєш,  І різко остиваєш. Скільки обручок на пальцях маєш,  Досі ще їх збираєш?  Набридне?  Заходь до мене,   Вип’ємо келих вина, Я ж знаю,  ти безневинна. 
2018-08-12 00:05:32
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4072
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
7090